Хто розбудовує Міжмор’я?

Важко знайти український націоналістичний ресурс, який у розділі «геополітика» не обстоював би Балто-Чорноморську доктрину Юрія Липи і не цитував би його слова про те, що тільки «північ-південь» є природною віссю для українських земель, а мислення в координатах «захід-схід» є цілковито руйнівним для української державності та нації – як, справді, показали й події на Донбасі. Ясно, що переорієнтація з лінії протиставлення «ЄС-РФ» на балто-чорноморський вектор потребує або політичної волі вищого керівництва України, або приходу націоналістичних сил до влади, здатних обрати розбудову БЧС пріоритетом не лише зовнішньої політики, а й оборонної стратегії України.

Поки що не має місце ані перше, ані друге, а різноманітні неурядові організації, навіть якщо проводять тематичні заходи у Києві за участю високих посадовців та дипломатів регіону, обмежуються необхідною, та не достатньою метою популяризації Міжмор’я в українських владних колах і суспільстві. За цих умов націоналістичні сили, які поки не можуть визначати геополітичний курс країни на державному рівні, водночас мають суттєву перевагу порівняно з громадськими структурами: вони уже давно взаємодіють з європейськими колегами в медіапросторі й відвідують не тільки конференції, а й акції прямої дії одне одного, засвідчуючи спільність історичного покликання єдиної Європи в нову епоху «зіткнення цивілізацій».

А це вже означає наявність не просто експертного й громадського, а політичного суб’єкта мережевого типу, який, зробивши висновки з державотворчого потенціалу українських націонал-революціонерів, має всі шанси дати імпульс конфедерації не тільки регіонального, а й планетарного значення. Ідеться про східно-, центральноєвропейських та балтійських націоналістів, що, на відміну від здебільшого пропутінських західноєвропейських правих, природним чином стоять на проукраїнських позиціях і розуміють важливість об’єднання перед лицем подвійної військової загрози зі Сходу (РФ та радикального ісламізму). Добровольці з Білорусі, Росії та інших країн у складі українських збройних сил – приклад регіональної військової співпраці у мініатюрі, яка має перерости у солідарну зовнішньополітичну лінію майбутнього Міжмор’я.​